РУХ ЛЬОДОВИКІВ
31.07.2009
РУХ ЛЬОДОВИКІВ
Рух льоду в льодовиках — основний процес перенесення маси з області накопленія в область витрати. Завдяки переміщенню льоду з першої області в другу підтримується відносна рівновага між ними, що і обеспечиваєт само існування льодовика як єдиної льодовикової системи. У гірському льодовику кількість льоду, що проходить через будь-який поперечний перетин, в області акумуляції поступово увелічиваєтся від витоків до кордону живлення, де досягає максимуму, а в області абляциі поступово зменшується до кінця льодовика. Відповідно змінюється і швидкість руху льоду: від витоків до кордону живлення вона збільшується, а від кордону живлення до кінця льодовика уменьшаєтся. При цьому вектори швидкості относительно поверхні льодовика в області акумуляції нахилені вниз, а в об-
ласті абляції — вгору. Але така лише ідеальна схема. У реальних льодовиках спостерігається безліч відхилень від неї із-за змін товщини, ширини і ухилів поверхні льодовиків. У леднікових покривах і куполах, кордон пітанія яких проходіт біля їх кінців, а витрата маси здійснюється дорогою откола айсбергів, швидкість руху льоду збільшується від нуля в центрі ледникового покриву до максимуму в його краю.
Рух льоду в льодовиках осуществляєтся двома основними способами: путем вязкопластічеського течії і шляхом брилового ковзання по ложу і внутрішньольодовиковим розривам і ськолам. Соотношеніє вязкопластічеського течії і брилового ковзання в русі реальних льодовиків може бути самим різним. Лід в холодних льодовиках, що примерзнули до ложа, може рухатися лише за рахунок вязкопластічеських деформаций, тоді як льодовики з водною плівкою на ложі в певних условіях можуть рухатися лише дорогою глибового ковзання (пульсуючі ледникі в період швидких переміщень). В русі більшості льодовиків участвуют обоє механізму.