Туренциклопедія Fractal

Кожен льодовик складається з областей живлення і витрати, розділених грані­цей живлення. У першій з цих областей прихід маси більше витрати, в другу витрату більше приходу. Переміщення льоду з області живлення в область рас­хода відбувається шляхом руху льоду під впливом сили тяжіння.
Швидкості руху льоду в різних лед­никах, в різних їх частинах і в різний час роки можуть вагатися від неськоль­ких метрів до сотень метрів в рік при в’язко-пластичному перебігу льоду і до сотень метрів в добу при бриловому ковзанні. У конкретних льодовиках зазвичай поєднуються обоє типа руху в самих різних пропорціях і самі раз­ниє швидкості руху льоду.
Головною статтею витрати в гірських лед­никах є танення під впливом сол­нечной радіації і тепла повітря, а в льодовикових покривах Антарктиди і Гренландії — откол айсбергів.
Форма і розміри льодовиків можуть бути самі різні. Розрізняють дві глав­ниє групи льодовиків: гірські, форма і рух яких определя­ются головним чином рельєфом зані­маємих ними вмістищ і ухилом ложа, і льодовикові покриви і куполи, в яких лід настільки товстий, що перекриває все неровно­сті підлідного рельєфу, і перебіг льоду
визначається головним чином ухилом поверхні самого льодовика (Антаркті­да, Гренландія і інші менш крупні льодовикові покриви і куполи). Разуме­ется, існують і перехідні типи від однієї з цих груп до іншої.
Розміри льодовиків вагаються у величезних межах: від десятих і менш долею квадратного кілометра (каровиє льодовики Полярного Уралу, Алатау Коваля і ін.) до багатьох мільйонів ква­дратних кілометрів (льодовикові по­крови Антарктиди і Гренландії) при товщині від перших десятків метрів до декількох кілометрів.
По температурному стану разлі­чают дві головні групи: теплі (ізотермічні або помірні) ледні­ки, в яких глибше за рівень сезонних коливань температура льоду постійно тримається близькою до точки танення льоду під тиском, і холодні (по­лярниє) льодовики, в яких глибше за рівень сезонних коливань температура у всій товщі завжди нижче за точку плавле­нія льоду під тиском. Оскільки льодовики отримують тепло не лише від сонячної радіації, але і від теплового випромінювання земної кори, то, як правило, в холод­них льодовиках температура льоду з глубі­ной підвищується (так, в Антарктиді, в центральних районах льодовикового по­крова, температура від — 55°С на глибині 10 м підвищується до точки плавлення льоду під тиском в ложа). Существу­ют і перехідні типи льодовиків — від теплих до холодних (субполярні). Не­коториє крупні долинні льодовики у високогірних районах можуть у верховь­ях належати до холодних льодовиків, а в нижній течії — до теплих (напрі­мер, льодовик Батура в Каракорумі).